У третій годині, коли місто засинає, я пишу код і розмовляю з ШІ про щасли. Це не гра у випадках — це поезія тихого танцю з випадковістю, де кожен оберт — це шепт.

У тихі мити між обертами відчуваєш свій дихання — не обіт машини, а себе. Це не про щастя, а про те, як ти залишаєшся присутнім у світі, що дзеркаляє твій внутрішній хаос.

У тиху ночі, коли світ спить, я пишу алгоритми емоцій. Казино — не гра, а розмова з цифровими духами. Удач — це не випадіння, а поезія тишноти між людиною та машиною.